поезія війни - War poetry from Ukraine - Krigspoesi från Ukraina
Олег Каданов / Oleh Kadanow
b. 1977 in Ivano-Frankivsk, studied in Kharkiv, now. Ukrainian musician, poet, actor, leader of “Orkestr Che” project, participant in “Mantry Kerouaca”, “Liniya Mannerheima” etc.
https://www.youtube.com/watch?v=W6aAHxf9Vu4
https://www.youtube.com/watch?v=W6aAHxf9Vu4
|
Новий день роззявляє пащу
Щоб проковтнути нас Ми набиваємо її Розтрощеним залізобетоном І сміємось сміємось сміємось Відспівуємо чужі мрії Заговорюємо бомби Танцюємо під фосфорним дощем І вигадуємо нову мову Бо в цій вже немає слів Які б правдиво повідали Про все те, що ми прожили Про все те що відчули А найголовніше Про все що відчувати перестали |
A new day opens its jaws
To swallow us up And we stuff it With crushed reinforced concreat And we laugh laugh laugh We sing at the burials of other people’s dreams We make spells over bombs We dance in the phosphorus rain We invent a new language Because there is lack ow words in this one No words for telling the truth About all that we lived through About everything that was felt And the most important Words about all that we don’t feel anymore. |
|
Біль поглинає нас
Камінці у руці Дзвенять дрібно Як дитячий сміх Камінці падають в землю Камінці проростають углиб До пра-коріння Ну що ж Прийшов час Нехай пробудиться Сновида пам'ять Нехай затанцюють Тіні забутих предків Ми заспіваємо Важку гортанну пісню Щоби всі полеглі Віднайшли дорогу додому Щоби всі полеглі Лишилися з нами Навік |
The pain is consuming us
Pebbles in hand Ring softly Like children’s laughter Pebbles fall into the ground Pebbles grow deep To the ancient roots Well, that is it Time has come Let the sleepwalking memory Wake up Let the shadows of forgotten ancestors Wake up Let the heavy song come up Through our throats For those who lied in battle Find their way home For those who lied in battle Stay with us Forever |
Каша Сальцова / Kasha Saltsova
b. 1981 Astrakhan region, USSR. Ukrainian singer, journalist, composer, poet, producer, frontwoman of the bands “Krykhitka Tsakhes” and “Krykhitka”, member of the National Public TV and Radio Company.
|
Якби мені коси звідси й до сих
Аби витягати ними живих З катакомб, завалів та укриттів Затягати ті коси на шиях катів Заглушати ними гарматний спів Припинати демонів до стовпів. Аби в них сховались великі й малі Аби вбивці тонули у їх імлі Якби мені коси такі, чарівні Щоби ти живим вернувся мені. |
If I had braids long from here to there
So long to pull out alive From catacombs, ruins and shelters So tight to fasten the braids on the hangmen’s necks, So thick to muffle the songs of cannons with them, So strong to tie demons to the pillars. So solid to hide in them all big and smalls So dark that the killers drowned in their fog. If I only had magic braids like that To make you come back alive to my side. |
Antonia Shelepylo
Member of missionary Christian women order named Congregatio Sanctissimi Redemptoris|
Небо І сипався снігом Цвіт Як маєш таку потребу Топи поміж ребер Лід Як маєш тепло в долоні Зігрій ним чиїсь Думки Виношуй у своїм Лоні Сонця й живі Зірки Світися допоки Світить У твоїх очах любов Любити так треба Вчити Як вчать Молитов |
Sky was dripping with tears Dew And was snowing with white Bloom If you feel such a deep Need Melt to water the ice between Ribs If you have in your hand Heat Make warmer somebody’s Thoughts Carry in yourself Inside Suns and the living Stars Shine yourself as long as Shines Love in your own Eyes You have to teach each other Love Like teaching prayers to Kids |
Галина Крук / Halyna Kruk
https://en.wikipedia.org/wiki/Halyna_Kruk
|
Всі слова скінчилися
Час вигадувати нові Вода поглинає звук Понівечений цвіт ні в чому не повинний нерозповитий в вічності твоїй з якого дерева зривати буде вітер плоди якщо вогонь попалить квіти і згине cвіт у зав’язі надій Я спробувала вгору говорити Слова важкі – вертаються назад Тут був наш сад. Нехай не райський сад, Але у ньому жебоніли діти, Пташки шугали в віття і в блакить Іще не знали, що аж так болить Що може ще стократ сильніш боліти Довершеності коло золоте, Невже тобі так байдуже до цвіту? Невже в природі можна замінити Людське створіння іншим? Хоч просте, Та неповторне, все бажає жити Я розкидаю вістюки на вітер В надії, що хоч вітер проросте |
Mutilated blossom Guilty in nothing Will remain in buds in your eternity Which tree will wind pick fruits If fire burns the blossom And world will disappear in germ of hopes I’ve tried to speak up high The words are heavy hard – the words come back Here grew our garden up. It wasn’t paradise, so what? Still our kids were bubbling there Birds were flying in between the branches and the blues They didn’t know it hurts so much And it can hurt much more Oh perfect golden circle Is the blossom genuinely indifferent for thou? Really, can it be replaced in nature One human being to another? Even so simple creature but unique, it wants to live These twigs to the wind I throw And hope, at least through the wind those twigs will grow |
Ірина Мулярчук / Iryna Mulyarchuk
b. 1992 in Khmelnytskyi. Ukrainian poet, member of National Writers’ Union of Ukraine
|
І коли вона плаче: «Я більше не знаю, хто я», -
Відкидаючи пасмо вогню зі своїх очей, Я пишу на її ключицях: «Жива, як хвоя. І колюча, немов стерня. І мяка, мов глей». Мені хочеться їй написати: «Ти – тил і зброя. Ти – і рана, і бинт, і медик, і лезо, й біль. Ти – і яблуко, і Гелена, і трон, і Троя. І Донбас, і солодка сіль українських піль… Ти – і кров, й кровоспинне. Ти – і полон, і воля. Ти – вода і земля. Ти – мова й вуста. Усе… Ти – чорнюща жалоба, коли назавжди хоронять. І білесенька чиста віра, коли несе… Ти – і хрестик на вишиванці, і хрест могильний, І натільний, який береже від ворожих куль… Ти – життя. Розумієш? Ти про життя, богине! Відсилай його Нашим! Найперше на нуль. На нуль…» |
And when she cries “I don’t know who I am anymore”,
Throwing a sheaf of fire from her eyes, I write on her collarbones “You’re alive like a fir needles, You’re thorny like a stubble. And soft like a clay. I want to write on her: “You’re both a rear and a weapon, You’re a wound and a bandage, a doctor and a blade, you’re pain. You’re all – an apple, Helen of Sparta, a throne, and Troy. You’re Donbas and sweet salt of the Ukrainian fields. You’re both a blood and a hemostatic. Prison and freedom. You are water and ground. You are a speech and lips. All… You’re deep dark mourning when buried forever. You are shining white faith when pregnant is… You’re a cross-stitch on blouse embroydery and you’re a grave cross And you’re a cross pendant, that protects from enemy shots… You are life. Do you understand it? You’re life goddess! Send this life to Our Soldiers! First – to the frontline. To the field...” |